ПЕРВОМАЙСЬКА ГІМНАЗІЯ № 2

    Тарас Григорович Шевченко – слава нашого народу – залишив по собі величезну творчу спадщину: чудові твори, славнозвісний “Кобзар”, який уславив нашу поетичність. Про велику світову славу великого Кобзаря свід­чать пам’ятники, встановлені в різних країнах світу: у Палермо (Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі тощо. Навряд чи є на земній кулі куточок, де б не звучала полум’яна поезія Великого Кобзяря, навряд чи існує мова, якою б не було перекладено “Заповіт”, де він просив нащадків згадувати його.
     У нашій школі Шевченкове слово згадалося під час засідання клубу інтелектуалів “Ерудит” у 7 А класі під назвою” Тарасове слово”. До уваги семикласників було запропоновпно завдання знайти фейк про Кобзаря, розгадати числобуси з біографії Тараса Григоровича, а у двобої визначити знавця флори та фауни Шевченкового ” Кобзаря”. У книзі Павла Івановича Зайцева про Шевченка “Все йде, все минає”… сказано: “Але він буде так довго безсмертний, як довго існуватиме Україна. Це ж бо він сказав своєму народові все, що йому треба знати, щоб увійти “в народів вольних коло”, щоб досягти повної самостійності. Але заповіт його ще не здійснений!”

     Спадок, який створив Тарас Шевченко понад 2 століття тому, став джерелом натхнення для багатьох сучасних митців. Завдяки креативному підходу та свіжому погляду, безліч текстів, образів, картин Кобзаря отримали друге життя у 21 столітті. Тому 207-й день народження Шевченка – це привід не лише вшанувати пам’ять великого Кобзаря, але і згадати творчість, яка не втрачає своєї актуальності у наші дні. Найвизначнішим подарунком нащадкам від Тараса Шевченка справедливо вважають ” Кобзар”, тому цьогорічні шевченківські дні у нашій школі пройдуть під гаслом “Учітесь, думайте, читайте,“Кобзар” для себе відкривайте!”. На великій перерві було влаштовано раптівку, для якої учні принесли домашні ” Кобзарі” та виклали ними перифраз генія літератури. Шкільні сходи прикрасили невідомі сторінки життя Тараса Григоровича, репродукуії його картин. На річницю смерті у фойє школи відбудеться продовження проекту: школярі вправлятимуться у виразному читанні творів Кобзаря. Бо Шевченкове слово- то свіча, яка запалює полум’я патріотизму у душі.

     У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року зазначено: «Головне завдання сьогоднішньої практики – створення виховного простору. Виховний простір – це не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, це простір культури, що впливає на розвиток особистості…» Саме виховна система навчального закладу є головним чинником створення такого виховного простору, а роль класного керівника  у її створенні є найважливішою її ланкою.

    Питання   застосування системного підходу в  освітньому процесі, що дозволяє зробити  педагогічний   процес більш цілеспрямованим і ефективним було присвячено  засідання педагогічної ради «Творчість класного керівника: шляхи звільнення від стереотипів і шаблонів. Моделювання   виховної системи класу». 

 До 150 – річчя від Дня народження славетної письменниці Лесі Українки у нашій школі організовано низку цікавих заходів з метою вшанування пам’яті видатної поетеси, популяризації її творчості, розкриття багатогранності та самобутності її таланту.

“Леся Українка – квітка української поезії”- тематичний день, проведений в закладі 25 лютого. Різнопланові заходи, присвячені  видатній поетесі, пройшли наскрізно через усі предметні галузі. Виставка – інсталяція ” Нехай моє слово лунає” засвідчила неоціненний творчий спадок поетеси : філософську, соціальну, пейзажну, інтимну лірику, драми та переклади.
Учні 9-Б класу ( учитель української літератури – Подлісецька А. П.) підготували відео флеш – літ” Чистий передзвін Лесиного слова”. Вони обрали улюблені вірші і безсмертні рядки натхненно зазвучали з юних уст. Час плинний, а поезія Лесі Українки вічна… 

Посилання на перегляд відео:

https://drive.google.com/file/d/1RWjiCAWVgoA-mWVvNXJfVW1fFvkKSPk0/view?usp=sharing

   Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні. Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність. Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері. Згадаймо слова В. Сосюри: “Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”. Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. 
   До Свята рідної мови кафедра учителів -словесників запросила шкільну громаду до поетичної кав’ярні ” Відчуй смак рідної мови”, де представлено талановитих школярів у декламації віршованих творів рідною мовою.Окрім любові до українського слова, звучали поезії болгарською, французькою мовами. Ці групи малочисленні у Первомайську, але не менш шановані.Для допитливих чомучок на другому поверсі влаштувався Лепетун, який підказував,як уникати росіянізмів, кальок, вчив правопису найпоширеніших помилок.Обабіч сходів вмостились найдивовижніші 20 фактів про українську мову.Бо, як зазначила мудра Ліна Костенко:” Нації вмирають не від інфаркту.Спочатку ім відбирає мову”.  Тож шануймо рідну, бережімо слово,з радістю плекаймо українську мову! Рідну мову в рідній школі!

Посилання на відео:

https://drive.google.com/file/d/1RCbJyu4hTRH1Kd3lol43DMhTTuiMrNlq/view?usp=sharing