ПЕРВОМАЙСЬКА ГІМНАЗІЯ № 2

У кожного є школа на землі,
Яка завжди чекає своїх учнів,
Всі впізнають цю школу звіддаля,
Дитячий сміх зі школою співзвучний.

Всі ми родом з дитинства і, мабуть, тому кожен з нас прагне повернутись в світ дитячих мрій, несподіванок. Саме цей світ пов’язаний у кожної людини зі школою. Школи як і люди бувають різні – у кожної своя доля, своя біографія.
Історія школи традиційна і в той же час незвичайна.

Друга половина ХІХ століття… громадянська війна в США, утворення Германської імперії, промисловий переворот в Європі і в цей же час виникнення школи № 12 в м. Первомайську Одеської губернії. Старожили вважають, що вона була побудована в 1898 році в містечку Ольвіополь (що означає «щасливе місто»). Саме до 1918 року наше місто складалося з трьох містечок: Ольвіополь, Голта, Богополь.
Школа називалась реальною початковою, тому що освіту давали лише початкову – чотири класи. На жаль, не вдалося встановити прізвище першого директора і вчителів, але відомо, що перші випускники були учасниками громадянської війни і зі зброєю в руках відстоювали радянську владу у місті.
В кінці ХІХ століття поряд зі школою було побудовано військовий комісаріат, приміщення якого і сьогодні використовується за призначенням, і церкву Святої Варвари-великомучениці. Будували її козаки. Факти свідчать про те, що настоятель церкви викладав в школі Закон божий.
Тридцяті роки ХХ століття були непередбаченими і важкими не тільки для країни, а й для нашої школи також.
Це період, коли сталінська система перейшла до широкого терору і репресій проти власного народу. Одним із перших об»єктів терору стала інтелігенція. Лікарі, вчителі, письменники переслідувались, обвинувачувались, знищувались. Не минула лиха доля і освітян м. Первомайська. Серед репресованих вчителі нашої школи:
Сліжевський Андрій Денисович, 1896 року народження. До арешту працював директором школи, заарештований 7 березня 1938 року первомайським райвідділом НКВС по статті 54-10, 54-11 КК УРСР як український націоналіст, засуджений до розстрілу. Реабілітований у 1956 році.;
Коцюбинський Євген Васильович. 1894 року народження. До арешту вчитель, заарештований 7 березня 1938 року первомайським райвідділом НКВС по статтях 54-10, 54-11, засуджений до розстрілу. Реабілітований у 1955 році;
Вітраченко Йосип Павлович, 1887 року народження. Заарештований 7 березня 1938 року Первомайським НКВС як запеклий український буржуазний націоналіст. Засуджений до розстрілу. Реабілітований у 1957 році.
Томпсон Марія Данилівна, 1884 року народження. Заарештована 23 липня 1937 року Первомайським НКВС. Засуджена до розстрілу. Реабілітована у 1989 році.
Велика Вітчизняна війна… Вчорашні випускники, вчителі стали на захист Батьківщини, а приміщення школи окупанти перетворили на жандармерію. Стіни школи «бачили» не тільки вічне і мудре, тут були допити, знущання, смерть. На згадку про ті часи на шкільному подвір»ї залишилася криниця, яку вирили полонені червоноармійці.
В 1944 році школа стає семирічною. Учнів налічувалось 200 чоловік. Саме в післявоєнний час своє життя з нашою школою пов’язує Глухов Микола Федорович. Після закінчення історичного факультету Одеського педагогічного інституту йде на фронт зі зброєю в руках, він-солдат-визволитель – пройшов пів – Європи. В 1945 році, демобілізувавшись, повертається в Первомайськ, обирається другим секретарем міського комітету комсомолу. В перших числах січня 1948 року призначається завучем спеціальних шкіл, які були розташовані на Богопілі. В кінці серпня 1948 року призначається директором 12-ої школи. Були труднощі. Виникла необхідність у розширенні приміщення, бо в деяких класних кімнатах навіть не було денного освітлення. На початку 50-х років МТС, яка знаходилась поряд зі школою, переїхала в нове приміщення. За рішенням міської партії старе приміщення передали школі, а це чотири класних кімнати і майстерні.
В цей час в 9-11 класах відводилось 10-11 годин на тиждень на здобуття фаху, було визначено профіль навчання. На базі комбінату побутового обслуговування населення для дівчат організовано швейну справу. Для цього був обладнаний кабінет, в користуванні знаходилось десять електричних швейних машин. Юнаки вивчали столярну справу, закупили столярні станки. Площа майстерні давала можливість забезпечити робочими місцями всіх юнаків класу. Під керівництвом вчителя Жемчугова, фахівця столярної справи, учні виготовляли продукцію. Яка користувалася попитом, бо по якості не поступалася фабричній. Дуже великим попитом користувалися дитячі стільчики, їх реалізовували дитячим садкам міста, вони були міцні, бо виготовлялись з бука. Матеріал відпускав столярний цех артілі «Червона зірка».
В 1953 році відбувся перший випуск десятого класу.В школі працюють гуртки художньої самодіяльності. Хором керував відомий на той час в місті І.А. Каталінський. На той час у школі навчались діти військових з авіачастини, яка знаходилась в с. Підгородня Первомайського району. Танцювальним гуртком керувала дружина військового льотчика Михайлова, струнний оркестр очолював старшина Гольцев. Роботою батьківського комітету керував майор у відставці І. Андрієвський.
Чисельність учнів росла, в 1958 році їх було 600 чоловік. Потім стало питання про побудову нової школи. Почалася підготовка до чергових виборів у Верховну Раду УРСР. По Первомайському виборчому округу кандидатом в депутати балотувалася А.Г. Бондар. Приїхавши до нашого міста, вона побувала в нашій школі, відвідала уроки, зустрілась з педагогічним колективом. На зборах виборців завірила, що докладе зусиль, щоб знайти кошти для будівництва нового приміщення.
У 1964 році на території бувшої МТС, за сто метрів від старого приміщення, був запланований перший камінь нової школи. М.Ф. Глухов цей час називає – «всенародная стройка», тому що крім будівельників СМУ-4, тут працювали і батьки, і вчителі, і учні. 16 вересня 1966 року під звуки духового оркестру учні на чолі з класними керівниками, з наочними посібниками в руках, о 8-й годині ранку в супроводі сотень батьків здійснили перехід зі старого приміщення в нове. Радість була велика – 24 класні кімнати, спортзал, майстерні, актовий зал, їдальня. В 1967-1968 навчальному році в школі було оформлено зал бойової та трудової слави. Очолив цю справу організатор позакласної роботи Л.С.Бойченко, учасник Великої Вітчизняної війни. Школа ставиться людьми, що стояли біля її витоків, які віддали їй свої найкращі роки. Це вчителі початкових класів: Є.М.Булгакова, М.С. Медвєдєва, Є.А. Денисенко; вчителі старшої школи: Л.Т. Молчанова, Є.К. Білоус, Є.Н. Биліна, Н.С. Лобанова, В.А. Зубчевська, Л.Д. Глухова, Н.К. Григора.

… Вы знаете, мне по прежнему верится,
Что если останется жить Земля,-
Высшим достоинством Человечества
Станут когда-нибудь учителя!

Сьогодні в школі працюють вчителями вісім випускників школи, це Стрельникова Л.Г., Мартиненко С.В., Починок С.П., Кудревич О.П., Шелех Н.П., Мінда С.К., Гримач І.М.,Могильна С.М.
За багато років в школі склались свої традиції, які передаються з покоління в покоління. Учні школи приймали участь в міських олімпіадах, тому що престиж знань завжди був головним; духовий оркестр в 70-80-ті роки був найкращим в місті; табори праці та відпочинку займали призові місця за кращу організацію праці.
Неможливо уявити сьогодні нашу школу без конкурсів, КВНів, змагань.
Але головним є те, що в нашій школі завжди поважали і поважають учнів, в кожному бачать особистість.
Наша школа по праву пишається своїми випускниками, які прославили її як у місті, так і за його межами. Це
:Суліма Валентина – нотаріус м. Первомайськ;
Роствинська Тетяна – головний терапевт м. Первомайськ;
Рябченко Микола – депутат облради;
Маленна Людмила – колишня управляюча справами міськвиконкому;
та інші:
Богданов Володимир – 1965 рік випуску, вчений фізик-теоретик м. Москва;
Гнілуша Ігор – 1980 рік випуску, інженер-конструктор, кібернетик, кандидат технічних наук Санкт-Петербурзського технологічного інституту;
Маліновський Євген – 1965 рік випуску, вчений – атомник м. Москва;
Дяченко Володимир – штурман далекого плавання;
Тимошенко Вадим – кандидат медичних наук, лікар – травматолог м. Одеса;
Парфенов Олег – 1965 рік випуску, лікар – хірург, член збірної Росії по важкій атлетиці.
Олекса Резніченко -відомий український поєт , член Спілки письменників України ,колишній дисидент
Михайло Юдин-директор заводу «Дизельмаш»
В музеї накопичується матеріал відносно подальшої долі її медалістів.
В різні роки школу очолювали:
Шаповал Анатолій Васильович,
Чабанюк Віталій Васильович.
З 1995 року школу очолювала Єрушевич Анжела Володимирівна – закохана в дітей і роботу.
І вже одинадцять років, з 2001року, працює директором закладу Пустова Т.В, за ініціативою якої було засновано цей музей.
Випускниця школи Олейніченко Марина казала у своєму творі:
«Загальноосвітня школа № 12 м. Первомайська – це доля і біографія моєї родини. З 1964 року 15 років тут працювала вчителем моя бабуся Зубчевська Валентина Олексіївна; в 1975 році закінчив школу мій батько Дмитро Павлович, який обрав професію вчителя, вже 15 років вчителем саме в цій школі працює моя мама Ірина Володимирівна.
Для мене цей рік навчання останній, але все життя мене буде зігрівати тепло рідної школи:

Школа – ты не старишься,
И шумят под окнами те же тополя,
Вечной дружбой связаны
Школьные товарищи и учителя!».
Музей засновано завдяки прагненню педагогічного та учнівського колективів школи дослідити минуле рідного закладу, досконало знати його історію, що є неодмінною складовою життя кожного учня та вчителя, які тут навчаються і працюють.
За сім років існування музею зроблено чимало.
Зібраний матеріал (головним чином у фотографіях, шкільної документації, альбомах) розташований на стендах, стелажах, а також зберігається у запасному фонді. Близько 200 таких експонатів свідчать про життя школи за останні 60 років.
Музей відвідали майже всі учні школи, багато батьків-колишніх учнів. Міська Рада ветеранів була однією із перших, хто поцікавився надбаннями музею.
В ньому виставляються творчі роботи учнів. В цих невеличких залах проводяться виховні години. Його зміст використовується на уроках і проходить фрагментом через засідання методичної ради.
Школа живе щоденними турботами. Їх багато. Уроки, змагання, конкурси, збори, екскурсії, походи, зустрічі з цікавим і корисним. Неодмінною її складовою є музей, який повсякдень чекає на відвідувачів, поповнюється новими експонатами та оновлюється, адже є літописом і відображенням цікавого шкільного життя.