ПЕРВОМАЙСЬКА ГІМНАЗІЯ № 2

З метою формування в учнів та педагогів ціннісного ставлення до ідей безбар’єрності, толерантності та культури рівних можливостей протягом останнього тижня травня 2026 року в гімназії було проведення Національний тиждень безбар’єрності.
З 25 по 30 травня фахівці соціально-психологічної служби реалізували низку ініціатив, спрямованих на виховання емпатії та культури спілкування.
Початкова школа (1, 4-Б класи): години спілкування «Світ без бар’єрів». У форматі діалогу обговорили базові поняття поваги, дружби та рівності, формуючи фундамент для здорової атмосфери в класах.
1–3 класи: «День розмальовок про безбар’єрність». Через візуалізацію та творчість діти долучилися до популяризації ідей інклюзії в легкій та доступній формі.
5–9 класи: заняття «Коректна комунікація». Учні опановували правила спілкування з людьми з особливими освітніми потребами (ООП), вчилися обирати коректну лексику та проявляти повагу до індивідуальності кожного.
6–9 класи: перегляд та обговорення фільмів та мультфільмів про дітей з ООП. Це допомогло підліткам побачити світ «іншими очима», усвідомити цінність рівних можливостей та розвіяти стереотипи.
Окрему увагу було приділено педагогічному складу. Практичним психологом Мариною Вадимівною проведено інтерактивні вправи, присвячені екологічному педагогічному спілкуванню для розуміння того, як мова і тон вчителя впливає на психологічний клімат у
Психолог наголосила, що педагогічне спілкування дуже важливе для створення безбар’єрного освітнього середовища, де кожен учень почувається впевнено та захищено.
Національний тиждень безбар’єрності став важливим кроком у розвитку інклюзивної культури нашої гімназії. Головним результатом тижня стало усвідомлення учасниками освітнього процесу того, що безбар’єрність — це не лише про фізичний доступ, а насамперед про внутрішню свободу, повагу та готовність до діалогу.
​Ми продовжуємо будувати простір, у якому кожна дитина, незалежно від її можливостей, має рівні шанси на успіх та самореалізацію.

Раніше казали, що дитина не вихована. Але це хибне, навіть токсичне твердження.
Тепер це називають гіперактивністю.
Насправді, синдром дефіциту уважності і гіперактивності не має нічого спільного з “вихованням”, є особливістю роботи мозку, піддається медикаментозному і поведінковому лікуванню та притаманний як дітям, так і дорослим.

Синдром дефіциту уважності та гіперактивності (СДУГ) — це порушення розвитку нервової системи.
Його описують як “постійну модель поведінки з неуважністю та/чи гіперактивністю чи імпульсивністю, що заважає роботі чи розвитку”.
Він зачіпає від 8 до 12% дітей в усьому світі.
СДУГ триває у приблизно 65% дорослих, в повній або в частковій формі.
Синдром має різноманітні прояви, і єдиної причини, що його викликає, не існує.
Наразі відзначають, що куріння матері при вагітності, контакт із токсичними речовинами, мала вага при народженні, травми мозку та особливо генетична схильність — можуть бути причинами появи синдрому.
Синдром може мати різні прояви:
• Неуважність, розсіяність, нездатність зосередитися.
• Постійна рухливість, куйовдження волосся, чухання потилиці, в дітей — спроби залізти куди не можна та пересування кімнатою.
Дітям із СДУГ може бути важко в школі, але не тому, що вони “дурніші за інших”, а через складнощі з увагою і потребу в підтримці з боку вчителів. СДУГ — це синдром, тобто він має спектр різних проявів, і не минає, як інфекційна хвороба.
• Діагноз може ставити тільки лікар психіатр.
Щоб оптимізувати умови роботи і навчання потрібно, наприклад, усунути чинники, що відволікають, налаштувати світло і звуки, створити чіткий розклад, писати списки справ, домовитися про підтримку з боку вчителів.

• Педагоги мають збудувати особливі стосунки з учнем. Наприклад, дозволяти йому більше рухатися, чи давати завдання, що потребують руху, як-от вимити дошку.
  • Медикаментозне лікування СДУГ у дітей до 5 років потрібне в разі сильного порушення поведінки, а для старших осіб – якщо оптимізація способу життя та навчання все ще залишила складнощі бодай в одній із галузей життя.
  Дітям старшого віку і дорослим рекомендують також когнітивно-поведінкову терапію для покращення соціальних навичок, вирішення задач, вміння слухати, виражати та розуміти свої почуття.Це дуже важливий елемент підтримки людей зі СДУГ.
  • Протокол закликає лікарів наголошувати на важливості збалансованого раціону, але при цьому не радить виключити з раціону барвники чи цукор.
  Про СДУГ також є міф, буцім-то “цукор викликає гіперактивність”.
  Цей міф походить від єдиного дослідження, проведеного в 1970-ті. Всі подальші роботи не знайшли підтвердження, що солодощі викликають в дітей гіперактивність.
  Справді, діти у віці 2 роки значно активніші за дітей в 10 років, і глюкоза, що швидко надходить в кров і солодких напоїв чи десертів стрімко дає дітям сили поводитися так, як їм того хочеться.
  Або ж ситуація, коли дитина їсть солодке: день народження, похід до кав’ярні після прогулянки, винагорода, яка стимулює дитину до активності.
  Але СДУГ – це стан, який триває постійно, а не накочується хвилею після морозива.
  З іншого боку, сам елемент заборони солодощів в разі СДУГ може бути корисним, бо батьки встановлюють межі і пояснюють це дитині, що добре для поведінки та відносин.
  Батьків закликають вести щоденник їжі та поведінки.
  Можливо, вдасться знайти продукти, що погіршують стан, і обговорити це із лікарем та скорегувати раціон.
  При цьому не треба дотримуватися обмеженого раціону, коли людина їсть кілька продуктів. Застосування омега-3 жирних кислот в добавках протокол не радить.
  Синдром дефіциту уважності – це особливість людини, в якій ані вона, ані її батьки не завинили.
  Цей стан можна покращити та навчитися із ним жити завдяки когнітивно-поведінковій і медикаментозній терапії, дотриманню певних правил і підтримки з боку близьких та вчителів чи колег.

https://www.facebook.com/100024563004109/videos/4088317904735341/