ПЕРВОМАЙСЬКА ГІМНАЗІЯ № 2

Ми можемо очікувати, що з приходом весни усе “розквітне”: не тільки на вулиці, але й настрій. Але може статися навпаки: відомо, що організм людей по-різному адаптується до змін погоди. І прихід нового сезону дійсно впливає на наше ментальне здоров’я. Тому, навіть якщо сонце вже б’є променями в вікно, бути не в доброму гуморі навесні – нормально.

Чому так відбувається і як з цим впоратися, читай у каруселі.

І пам’ятай (в будь-який сезон): ми не можемо зупинити планету, скасувати зміну пір року та інші речі, що нам не під силу. Але можемо взяти відповідальність за своє ментальне здоров’я та подбати про нього 🤝

“Аби проявити увагу до ветерана, ніколи не кажіть…”
Хоч би як нам було цікаво, хоч би як ми хотіли дізнатися, коли ж закінчиться війна, пам’ятаймо про особисті кордони одне одного. Запитайте ветерана чи ветеранку, як їх зустріли вдома, як почуваються, чим планують займатися, чи потрібна якась допомога… 🫂 Навіть якщо людина цього не покаже, насправді вона буде глибоко вдячна вам за повагу і тактовність.

21 березня Всесвітній день людей з синдромом Дауна. Саме 21 число третього місяця було обрано, щоб підкреслити унікальність трьох копій 21-ї хромосоми, які є причиною синдрому Дауна.

Коли ми говоримо про людей з синдромом Дауна ми повинні пам’ятати, що вони, як і всі ми, мають свої мрії, страхи, амбіції та почуття. І вони не “діти сонця” чи “сонячні”, вони особистості.

Народження дитини з синдромом Дауна не залежить від способу життя, спадковості, рівня освіти чи соціального статусу і моральних якостей, батьків. Синдром Дауна не знає кордонів і може торкнутися будь-кого.

Та говорячи про права та прийняття суспільством людей з синдромом, ми маємо пам’ятати, що інклюзивність означає не просто включення, а це в першу чергу про рівність, визнання та повагу.

Як суспільство, ми маємо сприяти покращенню якості життя, в якому можливе гідне та щасливе життя людей з синдромом Дауна.
Досить довгий час побутувала думка, що люди із синдром Дауна не можуть навчатись, працювати і жити звичайним життям.

На фото відомі люди з синдромом, чиї історії переконують у зворотному.

Маріанна Ахрарова
Перша в Україні акторка із синдромом Дауна. Права на фільм з нею викупили НВО.

Софія Жирау
Пуерториканка, яка стала першою моделлю Victoria’s Secret, у якої діагностований синдром Дауна.

Богдан Кравчук
Перший українець із синдромом, який здобув вищу освіту і отримав диплом бакалавра історії.

Пабло Пінеда
Відомий іспанський актор і перший житель Європи, який отримав університетську освіту.

Карен Гаффні
Перша людина із синдромом Дауна, яка змогла переплисти Ла-Манш. До того ж, вона стала золотою медалісткою Паралімпійських ігор і доктором Університету Портленда.

Тім Гарріс
Хлопець зі штату Нью-Мексико став відомим ресторатором. Його заклад Tim’s Place називають найдружелюбнішим рестораном у світі.

Джеймі Брюер
Акторка, що зіграла у культовій “Американській історії жахів”.

Паскаль Дюкенн
Бельгійський актор театру і кіно. Отримав нагороду за найкращу чоловічу роль на Каннському кінофестивалі і став командором ордена Корони.

Публікація підготовлена в рамках проєкту “Сила в єдності команди” за підтримки Fondazione L’Albero della Vita – onlus

Коли травматичний досвід не пропрацьований, мозок діє так, ніби загроза досі присутня — навіть через місяці чи роки після того, як сталася певна подія. Всередині нас формується міцний зв’язок між емоційними спогадами і зовнішніми подразниками — візуальними образами, звуками, запахами чи смаками.https://www.vvybir.org.ua/

Так формуються тригери, які нагадують кнопки: якщо натиснути одну з них, нас «накриває» — ми переживаємо травматичний досвід знову. Найкращий спосіб позбутися тригерів — пропрацювати цей досвід зі спеціалістом.

Якщо часом «накриває», попросіть про допомогу у відновленні, яке ви вже почали:

🔸 0 800 33 20 29 — Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду

🔸 (063) 64 64 991 / vvybir.org.ua — ГО «Вільний вибір», психологічна підтримка та реабілітація

🔸 Мобільний застосунок «База» — психологічна самодопомога для ветеранів та ветеранок (Android / iOS)

🔸 veteranhub.com.ua — ветеранська спільнота Veteran Hub, підтримка, психологічні та юридичні консультаціїveteranhub.com.ua

🔸 mentalhelp.com.ua — онлайн-платформа безкоштовної професійної психологічної допомогиmentalhelp.com.ua

Діти часто жартують в соціальних мережах один над одним, не усвідомлюючи, що це може комусь нашкодити.
Дорослим важливо донести, що коментарі та образливі повідомлення в Інтернеті несуть таку саму шкоду, як і в реальному житті.
Джерело: UNICEF

Перш ніж хвилюватися через нестачу мотивації, варто спитати себе про причини, дати чесну відповідь і прийняти її. Прийняти себе.

Дати собі час на відпочинок чи перезавантаження. Це ок.

Мати непродуктивні дні — теж ок. Навіть костюму Залізної людини потрібна дозарядка. Головне, щоб ці дні не ставали тижнями, місяцями і роками.

Буває, зустрічаємо військових або дізнаємося, що перед нами ветеран чи ветеранка, зринає думка — як подякувати людині за службу так, щоб не бути навʼязливим, не бовкнути зайвого, не образити?

Дякувати можна й треба. Та насамперед важливо пам’ятати про особисті кордони людини, особливості її характеру та проявляти повагу 🫶🏻

У віці від 7 до 12 років дитина за характером зовсім не така, як була раніше. У неї з’являються нові авторитети, вона ставить собі запитання «Для чого тут я?», «Хто я?», проживає нові почуття та дуже швидко змінюється — як ментально, так і фізично.
Як допомогти дитині легше пройти етап дорослішання, читайте нижче⬇️

Пасивна агресія — це спосіб вираження негативних почуттів, таких як гнів або роздратування, опосередковано, а не прямо. Пасивно-агресивну поведінку часто важко виявити, і вона може утруднювати стосунки в сім’ї та в суспільстві.

У якийсь момент всі ми стикаємося з пасивно-агресивною поведінкою. Її легко помітити за іншою людиною, але набагато важче зрозуміти, коли сам поводишся схожим чином. Перш за все, варто зазначити, що “бути пасивно-агресивним” не означає “бути поганим”. Це означає виявляти опосередковану, а не пряму агресію. У такому разі люди часто ігнорують прохання чи вимоги від родичів та інших людей, часто затягують із відповіддю, реагують на все занадто емоційно або вперто.
У випадках, коли пасивно-агресивна людина злиться, вона може пихато стверджувати, що все гаразд. Заперечуючи емоції та власні бажання, вона уникає подальшого спілкування та відмовляється обговорювати проблему.

То ж як позбутися пасивно – агресивної поведінки?

Якщо ви навчитеся справлятись із пасивно-агресивною поведінкою іншої людини, то з часом зможете помічати її прояви і за собою. Що робити, коли стикаєшся з пасивно-агресивним другом, колегою або романтичним партнером?

Перший крок – розпізнати ознаки такої поведінки. Другий крок – тримати емоції під контролем. Замість того, щоб у пориві праведного гніву почати перераховувати недоліки пасивно-агресивного співрозмовника, краще поговоріть про його емоції. Постарайтеся, щоб ваші слова не звучали осудливо. Ніби маєте справу з дитиною, яка засмучена тим, що доведеться виконувати домашні обов’язки. Що ви її скажете? “Здається, ти злишся на мене за те, що я попросив прибратись у кімнаті!” Швидше за все, людина все одно заперечуватиме свій гнів і не стане визнавати негативні почуття. У такому випадку краще перервати діалог і дати їй трохи часу для роздумів.

Інформація із групи “На допомогу шкільному психологу”

Успішність вашої дитини падає з року в рік або вона отримує лише середні оцінки, хоча, на вашу думку, могла би претендувати на вищий бал?
Знаючи її здібності, ви впевнені, що вона може бути більш успішною у школі. І це не дає вам спокою, адже ви розумієте, як важливо добре вчитися зараз, щоби потім вступити в університет або просто гідно закінчити школу.
Ви переживаєте, сваритесь і дорікаєте їй за лінь, відсутність мотивації й безвідповідальність. Ви просто не розумієте, чому дитині настільки нецікаво вчитись, і придумуєте різні способи додаткової мотивації. Але найчастіше ситуація не покращується, а стає лише гірше.
Правда полягає в тому, що більшість дітей насправді мотивовані, хоч і не тим, чим, на наш погляд, повинні. Спробуйте подивитись на це з іншого боку: коли справа доходить до чогось захоплюючого, такого як відеоігри, музика, соціальні мережі чи вибір крутих джинсів, дитина демонструє високу мотивацію й повну відсутність будь-якої ліні. Тут є один нюанс: якщо ви тиснете на дитину, щоб її мотивувати, ситуація зазвичай тільки погіршується.
Зрозумійте: діти повинні самі усвідомити цінність праці. Подумайте про це з точки зору власного життєвого досвіду. Ви чудово знаєте, що харчуватися треба правильно, але не завжди дотримуєтеся здорового харчування! Ваша дитина повинна сама усвідомити важливість академічних успіхів. Звісно, є й об’єктивні чинники, які можуть перешкодити отриманню хороших оцінок (наприклад, розумові або фізичні недуги, нездатність до навчання чи поведінкові розлади, сімейні проблеми та зловживання деякими шкідливими речовинами). Їх теж треба враховувати.
Є люди, в яких зосередились усі компоненти успіху – мотивація, відповідні навички, уміння досягати результату й отримувати максимальну користь. Але для більшості з нас шлях до мотивації й успіху значно звивистіше і тернистіше. Якщо подумати, не кожна дитина звертається по допомогу до вчителів, вчасно робить домашні завдання, щовечора повторює пройдений матеріал і відкладає вбік усе, що її відволікає від навчання. Тому що так діють діти, в яких більш розвинена передня частина мозку і яким, відповідно, притаманні так звані хороші виконавчі функції, саме вони відіграють значну роль у шкільних
осягненнях.
Виконавчі функції головного мозку допомагають регулювати емоції, сприяють концентрації уваги, наполегливості та гнучкості. У багатьох дітей ці функції розвиваються пізніше – лише в підлітковому віці. І, звісно, батькам дуже важко бачити, як їхня дитина протягом довгого часу відстає в успішності. У це важко повірити, але такі діти не ледачі, не безвідповідальні й не відчувають відсутності мотивації. Якщо ви не згодні або не вірите в це, то, ясна річ, будете дратуватися, засмучуватись і гніватись у відповідь на гадану лінь дитини, що, у свою чергу, сприятиме її опору й боротьбі з вами.
Далі пропонуються поради, які допоможуть вам уникнути подібного негативу.

Інформація із групи “На допомогу шкільному психологу”