«Я винен тим, що українець…»
Час – міленіум подарував людству віртуальне спілкування, що позбавлене живих емоцій і щирих душевних бесід. Саме тому на запрошення Первомайського краєзнавчого музею та міського об’єднання учителів – словесників про зустріч із Олексою Різниченком, людиною-легендою, українофілом, мовознавцем, дисидентом, а головне –колишнім учнем нашої школи, не відгукнутись було б справжнім нонсенсом.
Далекого 2006 Олекса Сергійович був гостем нашої літературної студії, тодішні старшокласники пам’ятають блискучого майстра слова й пера, влучного гумориста й оптиміста.
На жаль, цьогорічна зустріч була камерною, однак не менш теплою й чуйною. Протягом двох годин поет сипав жартами, ділився спогадами про непросте життя в боротьбі за рідне слово, щедро роздавав збірки й декламував, читав, розповідав… А побачивши класний журнал 1954 року, де під № 20 у списку учнів 10 класу стояло прізвище «Резниченко А.», розчулився й щиро, дитячо, радів, згадуючи шкільне життя. На згадку Олексі Сергійовичу презентовано сувенір із фото та дарчим підписом від рідної школи.
Бажаємо метру ще довго-довго топтати ряст долі та дарувати нам щире «слово-пломінь», «слово-діло»!
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.